13.11.2018











Інформація щодо організації та
проведення мирних заходів


Звіти про фактично використані кошти та надані послуги МКП


Доступ до публічної
інформації


Стратегічний план розвитку Чернівців на 2012-2016 роки


Генеральний план міста


Схема зонування міста Чернівці


Схема тимчасових споруд міста Чернівці


Карта номінованої площі та буферної зони ЮНЕСКО


Межі центрального історичного ареалу


На допомогу захисникам Батьківщини



МИ В:




МІСТА-ПОБРАТИМИ ЧЕРНІВЦІВ

Клагенфурт Назарет Ілліт Саскатун Конін Сучава Тімішоара Солт Лейк Сіті Ясси Бєльці







Брянськ – місто в Російській Федерації, адміністративний центр Брянської області і Брянського району. Відстань від Москви – близько 380 км. Брянськ розташований на західній околиці Середньоруської височини, на обох берегах річки Десни при впадінні в неї Болва і Снежеть. Населення – близько 410 тис. чоловік.

Вперше місто згадується в Іпатіївському літописі як «Дьбрянск» у 1146 році, пізніше – у Воскресенському, Лаврентіївському, Троїцькому літописах та інших джерелах. Назва міста Брянськ походить від давньоруського слова «Дьбряньск», утвореного від слова дбрь. Давньоруське слово дьбрь/дебрь означає «гірський схил, ущелина, рів, долина або низина, порослі густим лісом і чагарником.

Точна дата заснування Брянська невідома. Археологічні дані, отримані при розкопках старого городища на Чашин кургані в 1976-1979 роках, вказують на те, що місто на території нинішнього Брянська виникло в останній чверті X століття. Виходячи з цих даних, умовним роком заснування Брянська вважають 985.

У XIII столітті (можливо, після нападу монголо-татарів) місто було перенесене з Чашинського кургану на Покровську гору.

Стародавній Брянськ входив до складу Чернігівського князівства. Після руйнування монголо-татарами в 1239 році Чернігова, Новгорода – Сіверського та інших міст Чернігівського князівства, його центр в 1246 році було перенесений до Брянська, таким чином було утворено Брянське князівство, а першим брянським князем став Роман Михайлович, спадкоємцем якого повинен був стати його син Олег. Однак після постригу останнього в ченці, брянський і чернігівський столи залишилися вакантними, і Брянськ перейшов під владу смоленських князів. У 1356 року литовським князем Ольгердом Брянськ був приєднаний до Великого князівства Литовського. У 1500 році взято військами Івана III і приєднане до Великого князівства Московського. На початку XVI століття спалахнула війна з Польщею, в ході якої Брянськ виступав як опорний пункт російських сил. Багато років Брянськ був яблуком розбрату між Річчю Посполитою і Росією. Назва міста була присутня майже в кожному мирному договорі .

У 1607 року місто двічі піддавався нападу з боку Лжедмитрія II. У перший раз місто було спалене, щоб не дістатися «злодію», до кінця ж року відбудований практично заново. Незважаючи на постійну військову загрозу, місто росло, населення збільшувалося. У 1616 році населення міста налічувало 497 чоловік, а в 1622 воєвода князь Долгоруков відписував, що в місті вже 1069 здатних носити зброю.

З XVII століття Брянськ опинився на роздоріжжі найважливіших торгових шляхі, що зв’язали Україну з Москвою; з цього часу починається бурхливий розвиток торгівлі. За Петра I місто було заново укріплене. На Десні була закладена корабельна верф, на якій будувалися судна Брянської флотилії для походу проти Туреччини. У 1783 році в Брянську заснований арсенал для виготовлення облогової і польової артилерії.

У 1709 році місто увійшло до складу Київської губернії, з 1727 року в складі Севської провінції передане до Бєлгородської губернії, а з 1778 року ввійшов до новоутвореної Орловського намісництва (з 1796 – губернії). У XIX столітті Брянськ стає центром так званого Брянського промислового району; в 1873 році виникає Акціонерне товариство Брянського рейкопрокатного, залізоробного й механічного заводів, в останній чверті XIX століття в Брянську формується великий залізничний вузол.

У 1920-1929 роках був центром Брянської губернії, з 1930 року – місто обласного підпорядкування (в складі Західної області).

Під час Великої Вітчизняної війни, з 6 жовтня 1941 року, місто було окуповане німецькими військами. У лісах Брянщини діяли партизанські загони загальною чисельністю до 60 тисяч осіб. Значна частина мирного населення була винищена.

17 вересня 1943 Брянськ був звільнений радянськими військами, в даний час ця дата відзначається як День міста.

5 липня 1944 була утворена Брянська область; Брянськ став її адміністративним центром.

У 1950 році до складу Брянська були включені робоче селище Урицьке і село Карачіж, а в 1956 році – місто Бежица.

25 березня 2010 Указом Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва Брянську присвоєно почесне звання «Місто військової слави».

Міський вебсайт


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *