19.01.2019











Інформація щодо організації та
проведення мирних заходів


Звіти про фактично використані кошти та надані послуги МКП


Доступ до публічної
інформації


Стратегічний план розвитку Чернівців на 2012-2016 роки


Генеральний план міста


Схема зонування міста Чернівці


Схема тимчасових споруд міста Чернівці


Карта номінованої площі та буферної зони ЮНЕСКО


Межі центрального історичного ареалу


На допомогу захисникам Батьківщини



МИ В:




МІСТА-ПОБРАТИМИ ЧЕРНІВЦІВ

Клагенфурт Назарет Ілліт Саскатун Конін Сучава Тімішоара Солт Лейк Сіті Ясси Бєльці









Чернівецька міська рада пропонує мешканцям міста долучитися до громадського обговорення з питання перейменування вулиці Оршівської на вулицю Віктора Редькина. Громадське обговорення відбувається відповідно до Положення про найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, мостів, встановлення пам’ятних знаків і меморіальних дошок в м. Чернівцях, затвердженого рішенням міської ради від 29.08.2013 року № 950 «Про затвердження Положення про найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, мостів, встановлення пам’ятних знаків і меморіальних дошок в м. Чернівцях та визнання такими, що втратили чинність, рішень виконавчого комітету міської ради з цього питання» та пропозицій міської топонімічної комісії від 12 грудня 2018 року.

Пропозиції (зауваження) подаються у письмовій чи усній формі, надсилаються електронною поштою із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає, у термін до  28 січня   2019 року включно. Анонімні пропозиції (зауваження) не розглядаються. Пропозиції (зауваження) слід надсилати на електронну адресу Чернівецької міської ради document@rada.cv.ua або у письмовій формі на адресу: м. Чернівці, 58002 Центральна площа,1.

Віктор Миколайович Редькин

 Народився 11 січня 1977 року, м. Красний Луч (нині Хрустальний), Луганська область.
1993 року закінчив Краснолучанську ЗОШ № 13, до 1995-го працював в охороні шахтоуправління у місті Мінусінськ.
1999-го призваний на строкову військову службу, з 2000-го проходив військову службу за контрактом, командир відділення розвідувальної групи, старший інструктор розвідувальної роти спеціального призначення Західного територіального командування внутрішніх військ МВСУ.
Протягом 2003—2004 років у званні прапорщика виконував миротворчу місію, у спеціальному миротворчому підрозділі МВС України міжнародних поліцейських сил Місії ООН — Косово (UNMIK); нагороджений медаллю ООН «На службі миру».
Займав посади старшого інструктора та заступника командира групи розвідки роти спеціального призначення Західного ТрК ВВ МВСУ. Здійснив близько десяти стрибків з парашутом.
2005-го перейшов на службу до органів внутрішніх справ, помічник оперуповноваженого, відділення захисту джерел оперативної інформації відділу швидкого реагування — спеціальний підрозділ «Сокіл», Управління по боротьбі з організованою злочинністю при УМВС України у Львівській області. Звільнився з посади за власним бажанням.
2010-го закінчив Харківську національну академію внутрішніх справ. Протягом 2007—2010 років працював начальником відділу контролю послуг, Головного управління у справах захисту прав споживачів Києва, також був помічником судді.
У травні 2010 року одружився, переїхав до Чернівців. В червні 2011 року прийнятий на військову службу за контрактом, ВВ МВС України, займав посади командира взводу і роти Івано-Франківського 24-го окремого батальйону. 2 січня 2013 року присвоєно звання «молодший лейтенант».
Під час подій Революції Гідності з 1 січня по 21 лютого 2014-го на чолі підлеглих виконував службово-бойові завдання в Києві з охорони громадського порядку.
У травні 2014 року нацгвардійці знаходилися в приміщенні Луганської обладміністрації. Будівлю оточили декілька тисяч сепаратистів, закидали її отруйними газовими хлопавками. Від задухи солдати втрачали свідомість, однак виконували наказ — не стріляли.
 Рятуючи побратимів, Віктор відчинив вікно і таки почав стріляти, після чого припинився наступ і розпочалися перемовини. Знавіснілі сепаратисти вимагали, щоб наші хлопці склали зброю. Командир вимагав: або вони виходять зі зброєю, або відстрілюються до останнього патрона. Завдяки власній рішучості та професійним навичкам Віктор тоді врятував від загибелі понад сотню бійців.
Призваний у вересні 2014-го, командир роти 50-го полку, Західне ОТО. Під час проведення Антитерористичної операції стояв на захисті міст Луганська, Слов’янська, Лисичанська та Сіверська.
1 листопада 2014 року вранці під час обстрілу градами зі сторони терористів в селі Кримське Новоайдарського району Віктор Редькин  загинув, рятуючи життя побратимів.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.02.2015, посмертно).у листопаді 2015-го в Івано-Франківській в/ч НГУ відкрито пам’ятну дошку командиру 1-ї патрульної роти лейтенанту Віктору Редькину. 15 грудня 2016 року в Чернівцях на фасаді будинку № 12 у провулку Ентузіастів, де він проживав, на його честь відкрили меморіальну дошку. За рішенням командуванням Національної гвардії України Віктора Редькина навіки занесено до списку особового складу військової частин 1241 Національної гвардії України.
 Чернівецькою міською радою Віктор  нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).
У Чернівцях залишилася дружина Оксана Зубжицька-Редькина та донька.
Похований на Алеї Слави  на кладовищі на вулиці Героїв Майдану,159А у  Чернівцях.



Comments are closed.